Нещодавно,на сайті громадського бюджету від Київської міської адміністрації було розпочато голосування на підтримку нового проекту, який нібито має допомогти вберегти дитину від цькування. Проект з промовистою назвою «Мобільний додаток для дітей «My safety friends» (Рішення проти БУЛІНГУ)» був поданий на розгляд ще весною, та вже пройшов кілька етапів розгляду. Мета його створення, цитуємо «Для вирішення проблеми «БУЛІНГУ», ефективної роботи по забезпеченню безпеки дітей в мережі Інтернет та усунення загроз для їх нормального розвитку, виникає необхідність у створенні новітнього сучасного інструменту – безпечного Інтернет ресурсу (мобільного додатку)». Для цього автори пропонують «налагодити додаткову комунікацію між громадою, службою у справах дітей та сім’ї, ювенальною поліцією, закладами освіти, державними та недержавними організаціями, а також дитиною та її батьками (опікунами) для обміну необхідною інформацією та наданням допомоги». Тобто, говорячи простими словами, дитина, яка піддається певним формам фізичного та психологічного впливу зможе напряму поскаржитись до відповідних органів. Нагадаємо, в Україні введена адміністративна відповідальність за булінг. І нібито це має захистити та допомогти. На нинішньому етапі проект знаходиться на стадії «очікування рішення».
Ось такий цікавий мобільний додаток, з очікуваним фінансування майже 1.5 мільйони гривень. З бюджету Києва звичайно, а не за гранти чи меценатські кошти. Як могло б подуматись. Та справа навіть не про це.
Розглянемо ситуацію з дещо іншої сторони. Під виглядом боротьби з булінгом дітей фактично навчатимуть доносити на своїх однолітків за виникнення першої-ліпшої конфліктної ситуації. Давати державним органам втручатись у спірні питання, замість опановування навичок вирішувати проблеми самостійно. Гарна підготовка до дорослого життя. Існують і інші ризики. Особливо «просунуті» діти зможуть маніпулювати іншими учнями, роблячи на них наклеп за будь-якого спірного моменту, або й просто через особисту неприязнь. У майбутньому, за «новими традиціями» західного світу, діти вже почнуть доносити на своїх батьків через сповідування консервативних цінностей чи банальне не бажання придбати якусь чергову іграшку. Ось так системі знову пропонують брати під тотальний контроль молоді покоління, вирощувати з них сучасних Павликів Морозових. З іншого боку, дітей що звертатимуться за допомогою до державних органів, можуть піддати новому цькуванню чи тотальному бойкоту як донощиків. Все ж таки дитячий колектив досить складна структура зі своїми правилами гри.
Звичайно, проблема дитячого булінгу дійсно існує. Однак, невже немає гідної альтернативи вищезгаданим ініціативам? Чи не варто було б більше уваги приділяти вихованню в учнів здорових якостей, таких як порядність, повага до оточуючих та вміння оцінювати наслідки свої дій? Можливо б це призвело до кращих наслідків у майбутньому. У будь-якому разі краще передбачити появу проблему, ніж потім дружно займатись її вирішенням. А в результаті влада знову витрачатиме державні кошти на потурання копіюванню деяких специфічних західних цінностей.
Окреме питання виникає і до батьків. Невже подібні проекти зможуть вирішити нестачу батьківського виховання? Чи зможуть підрозділи ювенальної поліції самостійно опанувати всі проблеми молоді та вжити відповідних заходів для допомоги? Звучить сумнівно.
Доречі, минуло літа в Україна вже мала приклад масштабної кампанії у пресі по створенню першого безкоштовного мобільного додатку з профілактики агресії та цькування в інтернеті. Тоді акцію запустила мережа будівельних матеріалів «Епіцентр». Та сама, що спокійно працювала і під час covid-карантину. А ще «відзначилась» продажем захисних масок з Китаю, які з помпою в аеропорту зустрічав особисто президент Володимир Зеленський під виглядом гуманітарної допомоги.
За умовами минулорічної акції був налагоджений випуск мотивуючих зошитів ДоброPhone, відсоток з яких мав піти розробку і запуск безкоштовного мобільного додатку, що мав з’явитись найближчим часом. Ролики з закликами купляти зошити та блокноти для допомоги створення додатку розміщені на ресурсах торговельної мережі і по цей день. Отак і живемо.
Автор
Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ