Гендер VS Гармонія

 

Відтепер в Україні існує словник-довідник «Гендер у термінах, правових актах і практиці перетворень». Як стало відомо, у виданні міститься понад 700 слів і словосполучень, назв правових актів і форм діяльності з питань гендеру. Його призначення стати інструментом  «одержання знань із гендерних питань, активізації гендерного мислення й цілеспрямування гендерної діяльності в Україні, як намагання «адаптувати» до місцевих умов західні теоретичні концепції, які нині виходять за межі жіночих». Інформацію про це повідомили на сайті Офісу Ради Європи. Там же виклали і електронний варіант книжки. Згодом адміністрація ресурсу тимчасово закрила доступ до матеріалу «з огляду на отримані відгуки та коментарі». Однак, це не завадило ряду «правозахисних» ресурсів підхопити цікаву новину та навіть викласти інтерв’ю з авторами довідника.

 Як бачимо, вислів щодо «концепцій, які виходять за межі жіночих» чітко вказує на більш широкий підхід до висвітлення питання ніж просто традиційні відносини між чоловіком та жінкою. Хоч просувають довідник саме під кутом жіночої проблематики. Подібними методами українське суспільство готують до впровадження так званої «Стамбульської конвенції», прийняття якої так жваво вимагає від держави Організація Об’єднаних Націй в Україні.

Про небезпечну загрозу вищезгаданого документу було вже сказано велику кількість слів. Проти нього виступила ціла низка науковців, педагогів, політиків, громадських організацій та релігійних діячів. Навряд чи його схвалить і суспільство. І це вже не кажучи те, що текст  «Стамбульської конвенції» банально суперечить законодавству та Конституції України. Доречи, нещодавно польський Інститут правової культури «Ordo Iuris» проводив соціологічне дослідження у країнах Європейського Союзу на тему насильства над жінками. Як виявилось, найбільший відсоток постраждалих  зафіксовано саме у тих країнах, які давно взяли за основу принципи  «Стамбульської конвенції», тобто у Данії (52%), Фінляндії (47%), Швеції (46%), Голландії (45%), Великій Британії (44%) та Франції (44%). На відміну від держав-противників подібних нововведень, де показник насильства коливається на рівні 19-24%.

Загалом, усі розмови про «гендерну рівність» в результаті призводять до позитивної дискримінації осіб чоловічої статі. Це закономірний результат усіх подібних процесів боротьби за « загальну рівність», коли в будь-якій ситуації перевага  надається лише представникам умовно «пригнобленої» частини суспільства. Саме з цього приводу у Нідерландах спалахнув скандал в Технологічному університеті Ейндховена. Місяць тому Нідерландський інститут з прав людини звинуватив керівництво закладу у гендерній дискримінації осіб чоловічої статі. Річ у тім, що університет оприлюднив вакансії на які у перші шість місяців могли претендувати лише жінки. Таким чином чиновники намагались побороти гендерну нерівність та збільшити відсоток осіб жіночої статі у навчальному закладі. Ось так система заганяє себе у пастку.

Система дедалі частіше дає збій не тільки у захисті прав жінок від «чоловічого насильства». Цікавий прецедент відбувся нещодавно у Великій Британії. 13-річна школярка у судовому порядку змусила Раду графства Оксфордшир відмовитись від ідеї введення спільних туалетних кімнат для осіб обох статей. Мова йде про так званий «Інструментарій щодо захисту трансгендерів» («Trans Inclusion Toolkit» – документ на 50-и сторінках, який включав обов’язкові «поради» для всіх британських шкіл щодо захисту прав дітей різних гендерів. Так, наприклад, учні мали можливість за бажанням користуватися будь-якими туалетними кімнатами, роздягальнями та кімнатами для шкільних поїздок незалежно від статі школяра. Як при цьому почуватимуть себе дівчата у присутності хлопців під час перевдягання? Подібні питання не викликали інтерес у професійних борців за права «пригноблених. На щастя, Високий суд графства прийняв до уваги аргументи школярки про загрозу її безпеки та недоторканності приватного життя та визнав неофіційний статус «Trans Inclusion Toolkit».

 Отже, як бачимо, у самій Європі починаються певні зрушення щодо зміни однобокого підходу до проблеми «гендерної рівності». Довгі роки впровадження рівних прав для всіх на старому континенті породив нову генерацію пригноблених – людей, що зазнають утисків від «гендерної диктатури». І вони становлять чималий відсоток від населення. Принаймні половина європейців складають особи чоловічої статі. А щодо утисків прав представників двох традиційних статей, то їх частка значно перевищує 90% від усього населення Західної Європи.

Звичайно, вищезгадані випадки є лише поодиноким прецедентом. Однак, він вказує на загальний стан речей. І тут вже питання до української влади, перед якою стоїть завдання уберегти суспільство від погіршення соціальної напруги. Можливо варто детальніше вивчити досвід західних країн та зробити певні висновки? Допоки не пізно.

Автор: Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ