В сучасному світі проблема нестабільності сімейних відносин стає дедалі більш відчутною. Кількість розлучень б’є всі можливі антирекорди. І близько половини розлучень пояснюються сексуальним конфліктом.
Сім’я – не статичне утворення, а динамічна система, яку неможливо утворити за короткий проміжок часу і очікувати злагодженого функціонування без регулярних вкладів в її розбудову. Неможливо її миттєво створити і використовувати все життя, не докладаючи при цьому певних зусиль. Сімейне життя – це процес, в якому мають реалізовуватись всі потенції людини. Якщо створена сім’я буде продовженням фізіологічного, психологічного та соціального розвитку людини, то вона стане справжньою цінністю і життя в ній буде приносити задоволення всім її членам.
Відомий психолог і сексолог І.С.Кон стверджував, що у багатьох подружніх пар інтенсивність статевого життя та задоволення її якістю з плином часу знижується. Часто це відбувається вже в перші роки шлюбу і у молодих людей в результаті рутинізації їхніх взаємовідносин, з яких зникають радість відкриття, новизна, спонтанність. Секскуальна незадоволеність та дисгармонія – одна з суттєвих причин розлучень та нервових захворювань [4, с.251].
Згідно опитування Голода С.І., серед пар, які задоволені шлюбом, сексуально сумісними були практично усі, а серед незадоволених – лише 63 %.
Сексуальна дисгармонія, яка може виникати у подружньої пари, заслуговує на увагу психологів. Для гармонійного розвитку сім’ї всі її підсистеми мають працювати злагоджено і задовольняти обох членів подружньої пари.
Психологічне консультування є однією з форм роботи практично в усіх сферах, де використовують психологічні знання. Сімейне консультування включає в себе багато різних розгалужень, таких, як консультування подружніх пар, дошлюбне консультування, консультування батьків і дітей, супровід під час процесу розлучення [1, с.2].
Говорячи про консультування подружньої пари, варто підходити до вирішення поставленої проблеми через призму уявлення про сім’ю як про систему. Це уявлення виникло і розвивалося в рамках системної сімейної психотерапії на основі загальної теорії систем Л. фон Берталанфі. Головна ідея системної сімейної психотерапії полягає в тому, що сімейна система є первинною по відношенню до вхідних в неї елементів, які знаходяться в динамічних зв’язках і відносинах один з одним. В даний час більшість психологів і психотерапевтів (навіть ті, хто працює на індивідуальному рівні) розділяють точку зору, що сім’ю потрібно розглядати в контексті системи, оскільки вплив на одного з її членів обов’язково буде впливати і на інших її членів.
Багатовимірність взаємодії шлюбних партнерів, що визначає їхнє інтимне благополуччя, враховує парний підхід при консультуванні пари з сексуальних проблем. В.В. Кришталь зазначає, що системний аналіз сексуальної гармонії подружньої пари в залежності від ряду факторів (характерологічна відповідність, рольова взаємодія, відповідність за темпераментом, адекватність сексуальної техніки, збереження сексуальних функцій та ін.) передбачає виділення її чотирьох компонентів: соціального, психологічного, соціально-біологічного, медико-біологічного.
Однією з проблем психологічного консультування подружжя з питань сексуальних складнощів є неусвідомлення рівня проблеми. Не з усіма проблемами сексуального характеру психолог здатний розібратися і надати кваліфіковану допомогу. Якщо проблема вже достатньо поглиблена і носить патологічний характер психолог перенаправляє клієнта до більш вузькопрофільних спеціалістів – сексолога чи сексопатолога.
Сексуальні дисфункції в одних випадках є виключно психогенними, а в інших – соматогенними. Порушення сексуальної взаємодії може бути обумовлене, як захворюваннями, так і соціальними та психологічними факторами, невідповідністю темпераментів подружжя, різними вадами сексуальних технік.
Говорячи про сексуальні проблеми, чоловік і жінка схильні недооцінювати роль психологічних факторів, розглядаючи труднощі, що виникають, як порушення лише фізіологічного порядку. Тут консультанту варто звертати увагу на те, коли з’являється запит на вирішення проблем сексуального характеру. Якщо він з’являється вже на початку консультування, то це може свідчити про фізіологічний характер проблеми або ця проблема вже занадто поглибилася. І в цьому випадку консультанту краще направити клієнтів до вузькопрофільних фахівців. Якщо проблеми в інтимному житті “з’являються” в процесі консультування, то, швидше за все, в сексуальних ускладненнях має перевагу психологічний чинник.
Х.С. Каплан запропонувала модель сексуального реагування, яке включає три стадії: бажання, збудження і оргазм. Сексуальні проблеми мають тенденцію чіпляти одну з цих стадій. Тому цілком можливо, що людина, яка має труднощі на одній з цих стадій, може нормально функціонувати в двох інших [10].
На першому місці серед чоловічих сексуальних розладів є імпотенція, або статеве безсилля, яке проявляється в неможливості досягти повної ерекції під час статевого акту. Як тимчасовий розлад, імпотенція зустрічається досить часто. Виникає захворювання через органічні або психологічні чинники. У першому випадку патогенний вплив може спричинюватися використанням гормональних препаратів, деякими соматичними захворюваннями, неврологічними порушеннями. У другому випадку нерідко спостерігаються прояви дисгармонії стосунків із партнеркою, підвищена тривожність, хронічне почуття провини й сорому.
Підтверджено різке збільшення еректильних дисфункцій і низького лібідо серед молодих чоловіків. До останніх двох десятиліть показники еректильної дисфункції були на достатньо низькому рівні. Зараз середні показники еректильної дисфункції коливаються в проміжку 14-37 %, низького лібідо — від 16% до 37%. Для порівняння, в докладах Кінсі 1940-х рр. еректильні дисфункції складали менше 1% у чоловіків до 30 років, і до 3% чоловіків 30-45 років [9]. В дослідженні 1999 року (дані зібрані 1992 р.) серед чоловіків 18-59 років, результати якого були опубліковані в журналі Американської медичної асоціації, повідомлялося, що рівень еректильної дисфункції складає менше 5%, а низький сексуальний потяг — 5% [11].
Інший розлад, який часто зустрічається у чоловіків, — дуже рання еяколяція. Причини передчасної еяколяції, як правило, психогенні — частіше всього невирішені сексуальні конфлікти, хоча інколи відіграє значну роль сильна втома [8, с. 296].
Чоловіків ще може турбувати знижене лібідо та сексуальне незадоволення.
Найбільш поширений розлад жіночої сексуальності — фригідність, або статева холодність, визначальна риса якої — часткова чи повна відсутність сексуального задоволення. Цей розлад не заперечує можливості власне статевих стосунків. Етіологія фригідності частіше всього психогенна й пов’язана з негативними почуттями стосовно сексуального акту. Фригідність можуть супроводжувати соматичні розлади, наприклад, вагінізм.
В обох статей сексуальний розлад може проявлятися у формі гіперсексуальності. При цьому розладі людину постійно мучать думки й фантазії сексуального характеру. Жіночу гіперсексуальність інколи називають німфоманією, а чоловічу — сатириазисом [8, с. 296]. А. М. Свядощ визначає гіперсексуальність як патологічне посилення статевого потягу і підвищення здатності переживання оргазму. Перше отримало назву сексоманії аба німфоманії у жінок і сатіріаза — у чоловіків, а друге — гіперпотенцемії [7].
І.С. Кон зазначає, що сексуальні розлади мають ряд градацій. Найсерйозніші розлади, які порушують нормальне функціонування організму і потребують медичної корекції (лікування), називають дисфункціями. З цими питаннями психолог має направити пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста. Інші розлади — скоріш труднощі, проблеми, які ускладнюють життя, але в тій чи іншій мірі переживаються більшістю людей [4, с. 320].
Основою для формування сім’ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі. В українській мові шлюбний союз позначається словом “шлюб”, що походить від давньословянського “сълюб”, що означає “урочисту обіцянку” [2, с. 17] (“сълюбитись” — сполучитися з любов’ю).
І.М. Цимбалюк метою сексуальної поведінки, згідно з нашими культурними нормами, називає осмислення любовних стосунків, що дають насолоду й глибоке розуміння іншої людини. Нормальна сексуальність охоплює широкий спектр статевої поведінки. Інколи навіть важко виявити чітку межу між нормальною і ненормальною сексуальністю [8, с.295].
Оскільки сексуальна сфера людини дуже чутлива до емоційних стресів, то основною причиною сексуальних проблем є тривожність, психічна напруга, накопичені внутрішні конфлікти. Проте, говорячи про сексуальні проблеми, чоловік і жінка здатні недооцінювати вплив психологічних факторів. Часто вони розглядають труднощі, які виникли, як порушення лише фізіологічного порядку.
Гострота конфліктів і їх повторюваність, емоційні вибухи, невміння контролювати власну поведінку, шляхи виходу з конфліктної ситуації залежать від особистості, особливостей її характеру та темпераменту.
У літературі до сих пір не існує чіткої однозначної термінології для визначення порушення сексуальної гармонії подружжя. Для позначення дисбалансу в інтимних стосунках використовуються різні терміни: “сексуальна дисгармонія”, “сімейно-сексуальна дисгармонія”, “сексуальна дезадаптація”, “дисгамія” та інші.
У сучасному світі великий вплив на побудову подружніх взаємовідносин має соціальна активність жінок та їх професійна діяльність. Велика завантаженість в професійній сфері обох членів подружжя часто призводить до неспіввідношення очікуваного сценарію життя до справжніх реалій. Це, в свою чергу, призводить до конфліктів і невдоволення в сексуальній сфері. Багато авторів впевнені, що наявність конфліктів напряму впливає на якість інтимного життя пари.
Ще однією причиною дисгармонії статевого життя є порушення відвертого спілкування. Якщо кожен з подружньої пари починає концентруватися на собі, на своїх потребах, то зацікавленість в потребах партнера падає, знижується якість глибинного спілкування. А зниження рівня міжособистісних стосунків напряму впливає на якість сексуального співжиття.
Всі ці причини в багатьох випадках витікають з загальної непідготовленості до шлюбних відносин, невміння вирішувати міжособистісні конфлікти, надто високі очікування від шлюбного партнера.
Психолог-консультант з сексуальності повинен відрізняти норму, патологію і девіації сексуального життя. За рахунок вираженого інтерактивного аспекту норма здорової сексуальності в сім’ї досить часто розуміється як норма взаємного пристосування, а консультування в такому випадку зводиться до взаємної сексуальної “підгонці” подружжя один до одного.
Вдалj побудована бесіда призводить подружжя до відвертого визначення своїх почуттів і дає можливість консультанту оцінити стан проблеми в повноті. Бесіда з двома більш діагностична (на відміну від бесідою з одним з подружжя). Вона дозволяє побачити ті проблеми і складнощі, на які клієнти скаржаться. Особливості їх спілкування, форма висвітлення проблеми, можуть сказати набагато більше консультанту, ніж багато слів кожного окремо. Тому перше розуміння щодо характеру стосунків пари консультант бере з першої парної бесіди.
Консультування пари і одного з подружжя мають свої особливості, мають різний рівень ефективності та певні складнощі.
Робота з обома членами подружжя дозволяє в процесі прийому безпосередньо апелювати до стосунків партнерів, що виявляються в особливостях взаємодії подружжя в процесі консультації. Звернення до того, що відбувається в кабінеті, буває переконливішим і ефективнішим, ніж аналіз того, що відбувається там, де пара залишається сам на сам.
Прихід подружжя на консультацію разом свідчить про цінність взаємовідносин для двох, велику мотивацію для роботи задля покращення свого сексуального життя. Цей факт дає небезпідставно планувати тривалу і поглиблену роботу пари. Якщо ж мотивація одного з пари буде знижуватися, консультант зможе її підтримувати за допомогою мотивації другого партнера.
При зацікавленості обох членів подружжя ефективність проведення консультації значно зростає. Якщо і жінка, і чоловік щиро зацікавлені в позитивному результаті від роботи з консультантом, то зміни в сексуальних стосунках приходять швидше і є стабільнішими, ніж при консультуванні одного з подружжя.
Консультування одного з подружжя звільняє консультанта від деяких складнощів, особливо що стосується перших етапів роботи. При даному виді консультування відсутнє бажання кожного, щось довести іншому, не витрачається час на зайві суперечки. Не виникає об’єднання проти консультанта. Часто індивідуальне консультування допомагає створити більш відверту атмосферу. Зникає потреба у змаганні, у доведенні своєї правоти, у підлаштуванні під темп кожного. Для консультанта даний вид консультування є більш комфортним. Проте найбільш дієвим є парне консультування за умови достатньої мотивації кожного з подружжя.
Г.С. Кочарян стверджує, що сексуальні відносини в широкому значенні функціонують лише в подружній підсистемі. Розмивання кордонів цієї підсистеми, часто призводить до дисбалансу в структурі лібідо: редукція або до еротики та платоніки, або до сексу. Якщо подружжя замість відносин “чоловік-дружина” під час терапії обговорюють лише відносини “батько-мати”, то це диктує необхідність захищати кордони навколо подружньої підсистеми і наштовхує на думку про дисбаланс в структурі лібідо [6, с.125].
Перше завдання консультанта виявити структуру сім’ї, з’ясувати функціонування підсистем, наскільки зберігаються здорові кордони між ними.
На думку Цимбалюк І. М., стосовно сексуальних проблем клієнти часто значною мірою спрощують свою ситуацію й описують існуючі труднощі так: «Вона відмовляється», «Він до мене неуважний» або «У мене немає бажання», підкреслюючи їх фізіологічний характер. Головна проблема, яку необхідно вирішити консультанту в цій ситуації, — якомога ретельніше з’ясувати характер цих труднощів, коли вони виникли, як проявляються, існують постійно чи періодично зникають і т. п. Ця інформація дає змогу встановити точний психологічний діагноз — із чим саме пов’язані сексуальні проблеми в стосунках [9, с.369-370].
Часто головним запитом на консультуванні є подолання пасивності одного з подружжя. За намаганням пояснити свою пасивність щільним графіком та великим навантаженням, пов’язаною з побутовими питаннями, найчастіше ховаються серйозніші причини, такі, як приховані образи, невдоволення чоловіком (або дружиною), брак уваги, ніжності, поваги, часті сварки і конфлікти, невміння говорити про свої почуття та емоції. При цьому дружина може і сама не усвідомлювати, що її сексуальна холодність пов’язана з невирішеними конфліктами, образами чи невдоволенням, про яке ніхто не знає. Для того, щоб у відносинах щось почало змінюватися, потрібно кожному з подружжя побачити за своїми вимогами до партнера і власну потребу почувати себе потрібним, коханим і прийнятим, і визнати, що має місце страху негативного ставлення подружжя через відмову. Нерозуміння важливості “доходити до сутності”, знаходити справжні причини дій подружжя можуть заганяти пару в глухий кут, де кожний сконцентрований на своїх претензіях. Досить розповсюдженим є шлях, коли усвідомлення чоловіком причин “холоду” дружини і корекція своїх вчинків та ставлення до дружини нормалізує і статеві відносини.
Досвідчений консультант завжди шукає першопричину проблеми. Заглиблюючись у міжособистісні стосунки, він знаходить підґрунтя для виникнення і поглиблення конфліктів. Це концентрація на власних потребах, ігнорування потреб партнера, небажання йти на поступки, емоційна нестабільність.
В процесі бесіди дружина теж може побачити свої мотиви відмов чоловіку. Ними може бути внутрішнє бажання помститися за неуважність чоловіка, брак турботи і зацікавленості з боку найближчої людини.
Для вдалої бесіди консультанту слід створити такі умови, які сприятимуть відвертій розмові чоловіка та дружини на рівні своїх глибинних почуттів. Їм потрібно поділитися своїми образами, хвилюваннями відносно дефіциту ласки та уваги з боку партнера. Усвідомлення того, що лежить за видимим проявом партнера щодо сексуальних стосунків може значно полегшити вирішення проблеми.
Важливо допомогти парі сформулювати власні побажання та потреби, що дасть можливість кожному з них чітко розуміти, на які зміни очікує партнер, і змінити свою поведінку.
Особливості консультування клієнтів всіх вікових груп розкрито в роботах T.S. Cristiani, R.L. George, V.E. Johnson, Kirkpatrik, W.H. Masters та ін. Зокрема, Kirkpatrik, зазначав, що консультант під час сексологічного консультування повинен:
1) бути необтяжений власними сексуальними проблемами. Це необхідна умова для адекватного реагування на відповідні ускладнення клієнтів;
2) вміти вільно і відкрито говорити про сексуальні проблеми, тобто не вживати обтічних виразів і правильно використовувати сексологічну термінологію;
3) в деяких випадках повинен першим починати розмову про можливі сексуальні проблеми клієнта, бо клієнт може проявляти боязкість;
4) вміти інтерпретувати сексуальні проблеми, коли клієнт представляє їх в замаскованій формі;
5) бути добре обізнаний в різних питаннях сексуальності людини, щоб надати клієнтам відповідну інформацію (анатомія, психологія статей, фармакологія, контрацептивні засоби);
6) враховувати при консультуванні підлітків і юнаків, що їх знання про сексуальність можуть бути неповними і викривленими. Слід звернути особливу увагу на ранні статеві стосунки, мастурбацію, використання запобіжних засобів;
7) розуміти межі своїх можливостей. Не слід займатися сексотерапією без спеціальної підготовки;
8) знати, в яких випадках направляти клієнта до інших фахівців, і адреси цих фахівців;
9) відмовитися від осудних оцінок щодо сексуальної поведінки і достоїнств клієнтів.
Основна причина сексуальних проблем криється у психічній напрузі, тривожності, внутрішніх конфліктах, оскільки сексуальна сфера людини особливо чуттєва до емоційних стресів. Розкутість у сексуальному житті дозволяє людям вільніше звертатися до фахівців із сексуальних проблем і обговорювати їх під час консультування.
Сексуальна гармонія подружньої пари – надзвичайно складне явище, яке залежить від багатьох різноманітних чинників. Порушення якогось з чинників робить статеву сферу пари вразливою, що здатне призвести до сексуальної дисгармонії. Особливості функціонування та адаптивності сім’ї великою мірою залежать від взаємодії соціально-психологічних, сексуально-поведінкових та соціально-фізіологічних факторів подружніх взаємин. Сексуально-поведінковий фактор займає не останнє місце в ієрархії побудови міцних взаємин.
Тому при консультуванні подружньої пари психолог має бути уважним до відношення кожного з подружжя до статевої сфери, рівень задоволення від сексуальних взаємовідносин.
Шукаючи проблеми в сексуальному незадоволенні, слід звертати увагу на емоційну складову, глибину довіри, рівень відвертості між подружжям. Невміння відверто висловлювати свої почуття, ділитися бажаннями та мати впевненість у прийнятті часто стають причиною проблем і в сексуальному житті. Сексуальні стосунки включають в себе все розмаїття проявів чоловічої і жіночої сексуальності, духовну єдність чоловіка і жінки. Любов, ніжність, взаємоповага і взаєморозуміння роблять статеве життя дійсно гармонійним і щасливим.
Шлюбні відносини, які будуються на почутті кохання, в основі яких лежить довіра, в яких члени подружжя мають спільні цінності, інтереси та потреби, де є місце для спільної діяльності, як правило, будуть міцними та гармонійними.
В разі порушень сімейної гармонії завданням консультанта є допомогти парі відкритися один для одного в своїх потребах, бажаннях і очікуваннях. Дати поштовх для відвертості, щоб зрозуміти мотиви свого партнера.
Список використаних джерел.
- Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. — 2-е. изд. — М., 2005. — 208 с
- Бондарчук О. І. “Психологія сім’ї: Курс лекцій”. – К. : МАУП, 2001. — 96 с.
- Горецька О.В. “Психологія сім’ї : навчальний посібник для студентів спеціальності «Практична психологія», «Початкова освіта»” / Олена Горецька, Наталя Сердюк. – Бердянськ : Видавець Ткачук О.В., 2015. – 216 с.
- Кон И.С. “Введение в сексологию”. — М.: Медицина, 1989. — 336 с.
- Кочарян Г. С. “Гиперсексуальность”. — Харьков: ООО “ДИСА ПЛЮС”, 2020. — 263 с.
- Кочарян Г. С., Кочарян А. С. “Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов”. — М.: Медицина, 1994.-224 с.
- Свядощ А. М. “Женская сексопатология. Издание пятое, перераб. и допол”. — Кишинев: Штиинца, 1991. — 184 с.
- Ушакова І.М. “Психологія сім’ї: Конспект лекцій” — Х.: 2017. — 83 с.
- Цимбалюк І. М. : Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс: Навчальний посібник. – К: ВД «Професіонал», 2005. — 656 с.
- Culley C Carson, “Urological and Medical Evaluation of Men with Erectile Dysfunction” //Rev Urol. 2002; 4(Suppl 3): S2–S8. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1476027/
- Kaplan H.S. “Disorders of Sexual Desire and Other New Concepts and Techniques in Sex Therapy (The New Sex Therapy, Vol.2.) — NY: Brunner/Mazel Publications, 1979. — 237 p.
- Edward O. Laumann, Anthony Paik, Raymond C. Rosen, “Sexual Dysfunction in the United States Prevalence and Predictors” //Original Contribution February 10, 1999. Режим доступу: https://jamanetwork.com/journals/jama/fullarticle/188762
Автор
Марія Єршова, педагог, психолог, тренер зі статевої та сексуальної грамотності