Одним з найважчих питань в статевому вихованні є дитяче питання: «Звідки я взявся?».
В практиці ми зустрічаємось з різними реакціями батьків.
Хтось намагається уникнути відповіді.
Хтось віджартовується або вигадує якусь байку (знайшли в капусті).
Хтось робить спроби пояснити. Інколи розлого та дуже детально.
А хтось може навіть нагримати на дитину.
Реакції батьків можуть бути різними, але давайте розберемось з тим, як же відповідати на такі питання. І найголовніше – з якою метою дитина запитує.
Почнемо з останнього.
Дитяче питання «Звідки я взявся?» має під собою два запити.
1. Дитина дійсно цим цікавиться. Вона росте в суспільстві, бачить, що люди бувають різного віку: дорослі, старшокласники, ровесники і геть малі діти та немовлята. Вона чує фрази «з’явилась дитинка» чи «у них народилась дитинка». Технічний процес появи нової людини залишається незрозумілим і це спонукає дитину до питань.
2. Але окрім самого процесу створення малюка, дитину цікавить ще й те, як віднеслось оточення до її появи? Як вони поводились в очікуванні дитини і, найголовніше, чи була вона бажаною?
Звідси ми можемо вивести правило – розповідаючи дитині про її появу, завжди потрібно робити акцент на її бажаності. Так, саме зачаття могло відбутись геть по-різному: в когось воно було заплановане, в когось це був неочікуваний сюрприз і, можливо, викликав різні емоції, а для когось це була роками очікувана радість. Як би там не було, дитині важливо почути, що батьки її чекали, що її поява була радістю для інших. Усвідомлення дитиною цих простих істин є базою для її відчуття захищеності, впевненості в безумовній батьківській любові. І є тим важливим фундаментом для формування довірливих стосунків між батьками та чадом.
Тепер перейдемо до того, як же відповідати дитині.
Не говоримо все відразу.
Радимо батькам не говорити дитині все, що їм відомо про процес дітонародження. Вперше питання такого характеру, як правило, лунають в 3-4 роки, інколи дещо пізніше. В цьому віці дитині абсолютно не потрібна повна та вичерпна інформація. В силу своїх когнітивних особливостей вона не зможе збагнути її належним чином. Відтак, відповідь має бути простою, лаконічною, бажано одним реченням. При цьому правдивою та спонукати до подальших питань та цікавості дитини. Наприклад:
— Мамо де я взявся?
— Я тебе народила.
— А що значить – народила?
— Спочатку ти був у мене в животику, а потім вийшов назовні.
— А як я звідти вийшов?
— В жінок є спеціальний отвір для цього.
— А як я туди потрапив?
— Сперматозоїд тата об’єднався з моєю яйцеклітиною.
— …і т. д.
Демонструємо свою готовність до розмов.
Сенс такого діалогу з дитиною не лише інформування, а й демонстрація того, що дорослі готові до розмов на такі теми. Для цього бажано відповідати максимально спокійно, без бурхливих емоційних проявів. З такою інтонацією, з якою ви розповідали би дитині, наприклад, про будову літака. Просто констатуючи ті чи інші факти через доступне та зрозуміле пояснення.
Звучить просто, але не так просто реалізовується в реальності. Цьому є свої причини. Для багатьох дорослих тема сексу або розмови про нього асоціюються з чимось непристойним, соромітницьким, брудним, ницим чи вульгарним. Через це такою складною є розмова з дитиною на тему сексу. Посудіть самі: якщо в уявленні якесь явище брудне та вульгарне, то як можна про нього говорити дитині?
Втім, діти не мають таких оцінок статевого життя, бо в них відсутній сексуальний досвід. Тому всі знання, які вони чують про це, сприймаються ними, як щось нове, наприклад, як інформація про екзотичний фрукт. А от оціночне відношення формується на підставі того, як прозвучала та чи інша інформація. Відтак, найкраще, аби всі розмови про секс та статевість звучали якомога нейтральніше. Це матиме загальний позитивний вплив на психосексуальний розвиток дитини.
Не відповідаємо питанням на питання.
Також, радимо уникати спроб відповідати питанням на питання. Це може знеохотити дитину в подальшому звертатись до вас.
— Мамо, що таке аборт?
— Де ти почула це слово? Це сусідська Іринка тобі сказала? Чи це ти в таборі такого набралась?
Намагайтесь дбати, аби ваша відповідь спонукала дитину до мислення, допитливості та бажання питати ще. Це не завжди просто, оскільки деякі батьки хотіли би уникнути такого дитячого «допиту».
За потреби беремо паузу.
Втім, якщо питання дійсно стають важкими чи ви зараз неготові на нього відповісти, завжди можна зробити паузу, сказавши:
— Ти питаєш мене про …, але зараз я не маю часу/не готовий/не можу тобі відповісти. Давай ми поговоримо про це увечері/завтра/в суботу.
Такий прийом дасть можливість підібрати потрібні слова, підготуватись чи налаштуватись на розмову. Але важливе застереження. Озвучивши таку обіцянку, треба її дотриматись, самостійно зініціювавши початок розмови:
— Ти мене питав про …, так от, зараз я можу з тобою про це поговорити.
Формуємо розуміння та повагу до чужої інтимності.
Але як бути, якщо дитина, ставлячи питання, запитує про щось дійсно сокровенне? Адже в своїй допитливості малі діти не завжди відчувають ту межу, за яку переходити не варто.
— Мамо, а ти робила татові мінєт?
Багатьох батьків подібні питання чи їх гіпотетична можливість вганяють в ступор. Відповідати? Якщо так, то як?
В таких ситуаціях все просто. Якщо дитина запитує щось дуже інтимне та особисте, абсолютно нормально буде відповісти чимось на зразок:
— Ти зараз запитуєш про дуже особисте. Це моя таємниця і я не говорю про неї іншим.
— Ти зараз запитуєш про інтимне. Це частина мого приватного життя і я не говорю про неї іншим.
— Така інформація належить до інтимної, особистої. Я зараз не готова нею ділитись.
Подібна відповідь має в собі потужну педагогічну функцію – ми привчаємо дитину поважати інтимність, приватність іншого. І, можливо, зараз це викличе в неї розчарування, але згодом дитина навчиться розуміти, що не всі інтимні речі можна обговорювати з усіма.
І найголовніше, розповідаючи дитині про те, звідки вона взялась, надаючи відповідь на всі її дитячі питання, робіть це через прищеплення усвідомлення краси кохання, цінності родини та через любов. Адже саме ці речі ваша сонечко згодом розповідатиме вашим онукам.
Федорець Святослава
Сексолог, психолог
Тренер зі статевого виховання та сексуальної грамотності