До початку нового навчального року в Україні лишаються лічені дні. Однак, влада й досі не дійшла остаточного висновку як проходитиме процес отримання нових знань для учнів. Чи зможуть діти відвідувати навчальні заклади та спілкуватись з педагогами наживо? На нинішньому етапі ситуація виглядає наступним чином. Держава розділена на чотири умовні зони відносно рівня загрози пандемії: «червона», «помаранчева», «жовта» та «зелена». Навчання у школах «червоної» зони буде відбуватися дистанційно, за таким самим принципом як проводилось по всій Україні весною цього року. У «помаранчевій» та «жовтій» зонах візьмуть на озброєння різноманітні «змішані» системи навчання.
Згідно рекомендацій Міністерства освіти та науки, під час «змішаного» типу навчання половина класу вчиться в школі, а займається вдома в режимі онлайн. Наступного дня учні міняються місцями. Окрім того, на дистанційне навчання або екстернат рекомендують відправити «осіб з групи ризику (з хронічними або легеневими захворюваннями, розладами імунної системи, тим, хто страждає на цукровий діабет і т.д.)». Також обговорюється проект дистанційного отримання знань з обов’язковим проходженням тестів один раз на тиждень. Отже, як бачимо, значний відсоток українських дітей тривалий час продовжить отримувати знання у дещо видозміненому форматі.
Україна й досі остаточно не змогла зробити підсумки результатів дистанційного навчання весни 2020 року. Оцінити його вплив на рівень засвоєння предмету в порівнянні з минулорічними показниками за цей же період. Не секрет, чимало учнів банально «проігнорували» віртуальні уроки під час пандемії і витратили цей час на «багато цікавіші справи». Не дивно, враховуючи, загальний інтерес середньостатистичного школяра до вивчення більшості предметів.
Міністерство охорони здоров’я рекомендувало провести у вересні дослідження для з’ясування рівня опанування навчального матеріалу отриманого дистанційно наприкінці навчального року 2019/2020. І вже піднімається питання про можливість повторного вивчення вищезазначеного матеріалу. Тобто по другому колу? Одразу виникають питання. Чи не вплине подібне відпрацювання минулорічного матеріалу на загальний учбовий процес в контексті засвоєння нових знань? Чи можливо весь новий навчальний рік пройде в контексті вічного відставання? Як діяти в ситуації з дітьми, що далі перебуватимуть на дистанційному навчанні?
А поки що можна звернути увагу на результати соцопитувань. Згідно дослідження, проведеного на початку липня Центром Разумкова та Фондом «Демократичні ініціативи» майже 50% респондентів висловились проти дистанційного навчання, що проводилось весною під час введення карантину. На думку опитаних це вплинуло на зниження успішності дітей (26%) та відсутність необхідного рівня уваги до учнів боку вчителів (22%). Четверта частина респондентів поскаржились на поганий інтернет-зв’язок вдома та відсутність необхідного обладнання для навчання онлайн.
Власне про це і мова. Пандемія звичайно несе загрозу нації. Однак не варто забувати і про ризики від тотального карантину. Який рівень знань держава зможе дати дітям у подібних умовах? Фактично, без живого спілкування та зворотного зв’язку, дистанційне навчання перетворюється на віртуальні курси по самоосвіті. Чи всі діти поголовно готові до подібного підходу? І навіщо взагалі в Україні утримувати школи за державний рахунок, якщо всі зможуть отримувати знання з мережі інтернет? Питання звичайно риторичне. На лице дійсно великий ризик зниження інтелектуального та освітнього рівня молодих поколінь.
З іншого боку, вводячи дистанційне навчання, влада принципово відправляє першокласників на уроки. На думку в.о. міністра освіти на науки Сергія Шкарлета вони «мають відчути соціалізацію у школі». Думка загалом вірна. Але до чого ж тоді обмежувати відвідування школи більш дорослими учням. Ризики фактично однакові. Річ у тім що відбувається поступова мутація коронавірусу, який збільшує кількість випадків захворюваності серед молоді. З іншого боку, саме безсимптомність covid-19 у більшості дітей може спричинити ризик спалаху захворювання в навчальних закладах, адже відсутність явних ознак захворювання знижує поріг пильності. Автоматично у групу ризику у подібній ситуації потрапляють вчителі та інші дорослі працівники школи.
І ще кілька слів про лицемірний підхід влади до питання навчання на карантині. Однак, це вже про вищі навчальні заклади. У той час, поки влада активно відправляє дітей отримувати знання в режимі онлайн, іноземним студентам буде дозволено приїхати в Україну на навчання. Причина проста – потоки абітурієнтів в українські ВНЗ з інших країн забезпечують значну частку фінансового забезпечення цих закладів. Проста економіка. І плювати, що студенти прибувають з того ж таки Китаю (Батьківщина COVID-19) чи країн Африки та Близького Сходу, де ситуація з коронавірусом далеко не найкраща. Але ж тоді до чого взагалі було вводити карантинні обмеження при такій політиці «відкритих дверей» з навколишнім світом. Питання досі лишається відкритим.
Автор
Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ