У такий важкий для України час відразу стає зрозуміло, хто є справжнім партнером на міжнародній арені, а хто лише використовує нас як платформу для розповсюдження своєї ідеології.
Зокрема, йдеться про Німеччину, яка найактивніше виступала проти будь-яких кроків проти Росії до початку війни, а зараз блокує рішення про відключення РФ від системи SWIFT і відмовляється надавати допомогу у вигляді зброї.
Та окрім цього ФРН вже не перший рік веде активну грантову діяльність в Україні — численні німецькі фонди видають гроші на освіту в німецьких вишах і паралельно контролюють ідеологічний порядок денний шляхом виділення коштів на реалізацію їхніх проектів в рамках різних «проектів», «студій» і «воркшопів». Також ці фонди відкрито підтримують ЛГБТ і феміністичні організації, фінансують видавництво ідеологічної літератури і проведення пропагандистських заходів. Один з найбільш активних останнім часом був Фонд Генріха Бьолля.
Але окрім нього є ще один фонд, який вже довгий час діє в Україні і реалізує крайньо ліві проекти — Фонд Рози Люксембург. Цей фонд фінансується німецькою партією Die Linke (Ліві), яка відкрито підтримує насадження гендерної ідеології, діяльність ЛГБТ та виступає за мультикультуралізм. Сам фонд відомий своєю радикальною підтримкою гендерної ідеології, боротьбою з націоналістами і метою повернення тоталітарного режиму в Україну.
Саме партія Die Linke не раз виходила на протести проти України. Німецькі марксисти вважають, що українська позиція до Росії дуже агресивна, а війну на Донбасі вони називали «громадянською». Також їхня теза полягає в тому, що Україна разом з НАТО воює проти РФ і Донбасу.
У 2015 році Україна почала процес декомунізації. Однак, він був провалений. Тому що декомунізація — це не просто повалення комуністичних пам’ятників і перейменування вулиць, а це в першу чергу боротьба з ідеологією.
На жаль, в українській політиці і досі пристуні представники радянської ментальності, а Україна на рівні держави дозволяє іноземним ворожим агентам вільно діяти на нашій території і впливати на внутрішню політику.
Тому, після нашої перемоги в цій війні, обов’язком кожного патріота має бути контроль державотворення і недопуск ворожих іноземних агентів до нього (як це помилково було здійснено після Майдану). Після перемоги України процес декомунізації має відновитися, але вже на рівні влади, неурядових організацій та окремих активістів.