Що не так із законом про хімічну кастрацію?

11 липня 2019 року Верховна Рада України прийняла закон про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітньої чи неповнолітнього та особи, яка не досягла статевої зрілості.

За цим законом до злочинців, які скоїли зґвалтування дитини у віці до 14 років, крім позбавлення волі, буде застосовуватись примусова хімічна кастрація (введення препаратів, які зменшують лібідо та сексуальну активність). Також пропонується створити публічний реєстр засуджених за сексуальні злочини проти дітей.

Трохи історії.

У 20-му столітті добровільна або обов’язкова хірургічна кастрація сексуальних злочинців практикувалася в ряді штатів США і кількох європейських країн, включаючи Данію, Норвегію, Естонію, Фінляндію, Ісландію, Латвію, Нідерланди, Швейцарію та Німеччину. Огляди наявних даних свідчать про те, що за період спостереження від 2,5–7,5% рецидивів були виявлені після хірургічної кастрації порівняно з 60–84% у випадках, коли правопорушники залишилися без «лікування».

Хімічна кастрація вперше була застосована у 1944 році, введено препарат для зниження рівня тестостерону. У 1960-х роках німецькі лікарі почали застосовувати хімічну кастрацію для лікування девіантної поведінки у чоловіків. У 1966 році в США вперше було застосовано хімічну кастрацію у терапії бісексуального трансвестита, який зґвалтував свого 6-річного сина.

Наразі хімічна кастрація застосовується у США, Франції, Бельгії, Естонії, Польщі та інших європейських країнах та у Казахстані.

Хімічна кастрація застосовується у комплексній терапії осіб, які мають сексуальні розлади, включно із педофілією. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, педофілія – це сексуальний потяг до дітей, переважно до пубертатного або раннього пубертатного періоду (приблизно до 11-12 років). Педофілія є психічним розладом сексуальних уподобань.

Однак, не всі злочинці страждають від психічних розладів, як і не всі особи із психічними розладами вчиняють злочини. Найбільш поширеними розладами є педофілія і ексгібіціонізм.

Таким чином, хімічна кастрація – це медичний метод терапії для осіб, які страждають на сексуальні розлади. Сексуальним відхиленням більшою мірою схильні чоловіки. Проте дані про застосування хімічної кастрації до жінок відсутні.

Що пропонує закон?

Закон вводить примусове медичне втручання для всіх засуджених за зґвалтування дітей у віці до 14 років, незважаючи на наявність діагнозу педофілія. При цьому, хімічна кастрація не буде застосовуватись за інші сексуальні злочини проти дітей, наприклад, розбещення, яке може передувати зґвалтуванню.

Попри добрий намір законодавця захистити дітей, прийнятий закон має ряд недоліків:

  1. Примусове лікування психічно здорових людей. Педофілія – хвороба, а не злочинні сексуальні дії проти дітей. Такий діагноз мають право ставити лікарі, а не слідчі і судді. Однак далеко не усі злочинці мають діагноз. Підозрювані повинні обов’язково пройти судово-медичну експертизу, яка б встановила відповідний діагноз. Хімічна кастрація застосовується у комплексі з іншими медичними заходами, оскільки препарат лише знижує лібідо та впливає на думки і бажання хворого. Прийняттям такого закону Україна впроваджує каральну психіатрію, де примусове лікування є видом покарання за вчинення злочину. Примусове лікування здорових людей є порушенням прав людини, навіть якщо така людина, на думку суспільства, не має права на існування. Закон захищає однаково усіх людей.

 

  1. Хімічна кастрація зменшує ризик рецидиву вчинення злочину педофілом, однак не є панацеєю. У Франції, де діє закон про хімічну кастрацію, у 2007 році педофіл, який відсидів строк за зґвалтування дитини на свободі, поскаржився лікарю на погану потенцію та отримав рецепт на Віагру. Оскільки хімічна кастрація є оборотною, а доступ до ліків, які відновлюють лібідо вільний, хімічна кастрація має бути вільним волевиявленням хворого, а не примусом. Препарати, які пригнічують лібідо мають тимчасову дію, а тому має існувати жорсткий пожиттєвий механізм контролю за введенням медичного засобу. Закон же передбачає, що хімічна кастрація може бути застосована з 18 років та максимум до досягнення 65-річного віку. Однак хвороба не зникає по досягненню пенсійного віку, як і девіантні вподобання.

 

  1. Відкритий реєстр злочинців може спровокувати ряд нових злочинів. Злочини проти дітей є запальничкою у стозі сіна суспільного невдоволення і агресії. Наявність фотографії, адреси, особистих даних осіб, засуджених за сексуальні злочини проти дітей є відкритою дорогою до самосуду не лише злочинців, а і їх родичів (батьків, дітей). Крім того, відкритий реєстр може зашкодити і потерпілим. Безліч жертв сексуального насильства не звертаються до поліції через страх суспільного осуду, сором та стигматизацію жертв. Аналіз української судової практики дає можливість стверджувати, що в багатьох випадках сексуальне насильство щодо дітей вчиняють їх найближчі родичі. Така ситуація може спричинити замовчування злочинів.

Крім цього, новим законом внесені зміни до Кримінального кодексу України у старій редакції. На початку 2019 року було суттєво змінено склад злочинів проти статевої недоторканості та свободи. Закон про хімічну кастрацію ж вносить поправки до норм, які вже втратили чинність, що є наслідком і не чинності нових поправок.

Новий закон іще має підписати Президент України. Застосовувати хімічну кастрацію буде можливе лише після розроблення та затвердження відповідних медичних протоколів, інструкцій для кримінально-виконавчих установ, які забезпечать належний контроль та виконання покарання, а також приведення у відповідність нових поправок із чинним законодавством.

Використані джерела:
1. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітньої чи неповнолітнього та особи, яка не досягла статевої зрілості [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61790.

  1. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. – 2001. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
  2. Закон України Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електронний ресурс]. – 1993. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.
  3. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання [Електронний ресурс]. – 1987. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085.
  4. Конституція України [Електронний ресурс]. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
  5. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. – 1948. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
  6. Міжнародна Класифікація Хвороб-10 [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://icd.who.int/browse10/2016/en#/F65.4.
  7. Coercion, Incarceration, and Chemical Castration: An Argument From Autonomy [Електронний ресурс] / [D. Thomas, B. Pieter, F. Farah та ін.]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3824348/.
  8. França investiga receita de Viagra a pedófilo na prisão [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/portuguese/reporterbbc/story/2007/08/070819_viagrapedofilofrancarw.shtml.
  9. Charles L. Scott, MD. Castration of Sex Offenders: Prisoners’ Rights Versus Public Safety [Електронний ресурс] / Charles L. Scott, MD, Trent Holmberg, MD // The Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. – 2003. – Режим доступу до ресурсу: http://jaapl.org/content/jaapl/31/4/502.full.pdf.

 

Автор:

Євгенія Колько

Адвокат, консультант з питань людської сексуальності.