Досить часто людина, що не бажає приймати свою біологічну стать, як наслідок, отримує психічний розлад — гендерну дисфорію. Чимало досліджень груп людей, страждаючих на це захворювання, вказували на значно більший відсоток (у порівнянні з цисгендерними групами — людьми, які ідентифікують свою гендерну ідентичність згідно з біологічними показниками від народження) розладів аутистичного спектру та інших психічних відхилень. Так, візьмемо наприклад, дослідження групи голландських вчених Амстердамського вільного університету у 2017 році. В результаті опитувань виявилось, що учасники-трансгендери набрали значно більше балів, ніж цисгендерні учасники, по AQ (тест на синдром Аспергера) в цілому. Особливо за коефіцієнтами «соціальні навички», «переключення», «уява» та «числа і схеми». У той же час по SPQ (тест на шизотипічні риси) трансгендери набрали значно менше у коефіцієнтах «Зорове сприйняття» та «Слух». Вчені прийшли до висновку про високу позитивну кореляцію діагнозу «аутизм» з вірогідністю гендерного дискомфорту.[1] До схожих висновків дійшов і магістр соціальної роботи Джеймі Фрід у своїй науковій статті «Сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність і аутизм», опублікованій у 2018 році[2].
Недоліком цих та багатьох інших досліджень завжди була відносно невелика за чисельністю група респондентів, що давало привід для критичної оцінки отриманих результатів. А найбільш «прогресивні» прихильники руху ЛГБТ взагалі домоглися виключення гендерної дисфорії зі списку психічних захворювань згідно Міжнародної класифікації захворювань МКХ-11.
Вирішити питання «невеликих груп респондентів» узялась група психологів та психіатрів Кембриджського університету під керівництвом генетика доктора Варуна Варрієра та професора Саймона Барон-Коена. Вчені проаналізували п’ять окремих наборів даних, узятих на основі п’яти незалежних крос-секційних опитуваннях, загальною вибіркою 641 860 осіб. Метою дослідження було встановити чи є прямий зв’язок між приналежністю особи до трансгендера, або людини з небінарним гендером і розладами аутистичного спектру, аутистичними симптомами та іншими психічними розладами.
В кінці серпня 2020 року результати фундаментального дослідження вчених були опубліковані на сторінках британського наукового видання «Nature Communications»[3]. Отже, до яких висновків вони прийшли у фіналі?
Тут варто зробити короткий технічний відступ. «Співвідношення шансів» це характеристика, яку застосують в математичній статистиці для кількісного опису тісноти зв’язку ознаки А з ознакою Б в деякій статистичної популяції. Співвідношення шансів рівне 1 вказує, що досліджувана подія має рівні шанси відбутись в обох групах. Якщо показник перевищує число 1 – це вказує на те, що в одній з груп ймовірність події, перевищує другу групу.
За результатами аналізу усіх п’яти наборів даних, виявилось, що у трансгендерних людей і людей з небінарним гендером аутизм було діагностовано частіше, ніж у цисгендерних людей. Співвідношення шансів склало від 3,03 до 6,36. Після цього автори застосували систему логістичної регресії з урахуванням віку та рівня освіти (цей метод використовують для прогнозування ймовірності виникнення деякої події за значеннями багатьох ознак). В результаті у чотирьох з п’яти наборах рівень співвідношення шансів збільшився у бік позначки 6,36. У п’ятій групі статистика не змінилась. У той же час у тих же чотирьох наборах відсоток трансгендерних людей і людей з небінарним гендером був значно вище серед тих, у кого діагностували «аутизм».
Згодом науковці вивчили результати 4-х наборів щодо рис пов’язаних з аутизмом, а саме коефіцієнти аутизму, систематизації, емпатії і сенсорного сприйняття. Виявилось, що у трансгендерів та людей з небінарним гендером принаймні три коефіцієнта (за виключенням емпатії) в середньому були вище ніж у цисгендерів. Причому ці риси були не тільки у людей, яким діагностували аутизм. Тобто, якщо прибрати ще купу технічних деталей, викладених у статті, висновок вчених був такий: люди, що мають проблеми з гендерною ідентичністю в рази частіше мають аутистичні риси. Навіть якщо у них немає діагнозу «аутизм».
На завершення автори дослідження розібрали частоту появи шести інших психічних розладів: біполярного розладу, депресії, шизофренії, порушення здатності до навчання і обсесивно-компульсивного розладу та синдрому дефіциту уваги і гіперактивності. І знову трансгендери та особи з небінарним гендером значно перевищили респондентів з групи цисгендерних людей. Наприклад, співвідношення шансів для депресії в середньому склало 3,5.
Перший крок до лікування це усвідомити свою хворобу. Та звичайно, апологетам концепцій сотень гендерів подібні дослідження будуть нецікаві.
[1] http://programme.exordo.com/epath2017/delegates/presentation/54/
[2] https://www.aane.org/sexual-orientation-gender-identity-aspergerautism/
[3] https://www.nature.com/articles/s41467-020-17794-1
Автор
Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ