Протягом всієї історії люди стикалися з тим, що певні обставини вимагали обмежувати розмір сім’ї.
Найперші і найдавніші способи контрацепції являли собою введення чогось в піхву перед статевим актом, так званий бар’єрний метод. Іноді для цього використовували екскременти тварин, наприклад, крокодила. Напевно через їх консистенцію, яка могла легко розподілитися по піхві і не заважати введенню члена.
Але найбільш просунутими в питаннях контрацепції були древні римляни і греки. З древніх текстів відомо, що в цей час жінки вміли досить добре контролювати свою плідність. Для цього широко використовувалися рослини. Лідером по ефективності була така собі рослина — сільфія. Яка через свою популярність як засобу контрацепції повністю зникла до III-V століття нашої ери. Але це був далеко не єдиний спосіб запобігання незапланованій вагітності.
Чому стародавні люди знали про це так багато? Справа в тому, що в античні часи підготовка лікарів включала в себе обов’язкове вивчення методів контрацепції. Що і допомагало їх розвитку. Але вже в середні століття, ці знання почали поступово вилучатися з навчальних лікарських програм. Оскільки в ті часи в Європі почало змінюватися ставлення до сексу. По-перше, його єдиним завданням стало вважатися дітонародження. По-друге, сам коїтус почав розцінюватися як щось брудне і ганебне, щось, чим не можна займатися дуже часто.
Таким чином, людство поступово втратило методи контролю плідності, які існували в античні часи.
Через таку неосвіченість, на побутовому рівні виникало багато неефективних способів запобігання незапланованому зачаттю. Наприклад, підняття чогось важкого, спринцювання розчином марганцю чи лимонної кислоти, введення в піхву таблеток аспірину тощо.