От же Верховна Рада нарешті дійшла певного консенсусу в окремих справах та зробила крок у позитивному напрямі. Мова йде про міжфракційне депутатське об’єднання «Цінності. Гідність. Родина», утворене народними обранцями з метою зміцнення традиційних цінностей на початку цього року. Що це таке та які бонуси з цього отримає українське суспільство?
Головними постулатами нового утворення стали ідеї захисту традиційного шлюбу, скасування деструктивного поняття «гендер», боротьба з наркоманією та курінням, протидія легалізації проституції та підвищення акцизів на алкоголь. Загалом до міжфракційного об’єднання увійшли307 депутатів із різних фракцій та груп. Мабуть вперше, без конфлікту, за одним столом присутні представники «Слуги народу». «Європейської солідарності» та «ОПЗЖ». І це вже викликає інтерес. Цікаво, що депутати фракції «Голос» » відмовилися приєднуватися до даного утворення. Ну це й не дивно, враховуючи їхню публічну риторику та залежність від певних спонсорів, близьких до транснаціонального магната Джорджа Сороса – палкого лобіста ЛГБТ руху.
Власне причину подібного союзу вдало описав якраз депутат від ОПЗЖ Олег Волошин (при всій специфічній риториці цієї партії, в даному контексті його слова мають сенс): «прогресисти» наполегливо тягнуть через парламент то кримінальну відповідальність за «дискримінацію сексменшин», то ратифікацію Стамбульської конвенції з поняттям «гендеру», то скасування шкільного курсу «Основи сім’ї». Так що потрібна мережа, щоб не пропускати в океан законодавства таку «блакитну рибку».
Ідейним натхненником МДО став наймолодший депутат Верхової Ради, представник фракції «Слуга народу» Святослав Юраш. І в цьому є певний символізм. Саме молодь бере на себе функції захисту традиційних цінностей та ідеалів. Якось трохи суперечить загальноприйнятим уявленням про консерваторів як старих дідуганів з довгими бородами та взутими у лапті. Ні. Сучасний здоровий традиційних консерватор – інтелектуально розвинута молода людина з високим достатком та міцною родиною за спиною.
«Зараз політична мода на те, що нам диктує ліберальне суспільство. Це одностатеві шлюби, легалізація різноманітних наркотиків, проституції. Все це ми будемо блокувати, а те, що традиційне для українців, будемо підтримувати» — так озвучив позицію нового союзу один з його ідеологів юрист Олександр Васюк.
Зрозуміло, подібні прояви не могли не викликати реакцію з боку певних структур, чиє існування залежність від фінансових дотацій транснаціональних корпорацій. Мова йде про безліч фондів, різноманітних угруповань ЛГБТ та «незалежних» ЗМІ. І одразу почалась масована атака на саму ідею подібного утворення у стінах ВРУ. Як тільки не насміхалися з цієї новини пропагандисти. Які «дотепні» вирази не використовували. Тут вам і наступ на свободу. І повернення до похмурого середньовіччя. Найбільш оригінальні персонажі спробували навіть обіграти карту війни на Сході України та згадати про «руку Москви». Однак Диявол криється в деталях. А суть лежить у тому, що сучасним борцям за права пригноблених та «свободу і рівність для всіх» банально свербить від самого факту, що хтось не підтримує їхні погляди та світогляд. Отака от свобода думки у форматі рухів ЛГБТ. Всі рівні але деякі рівніші. Фраза Уінстона Черчіля про новий формат фашистів майбутнього вже давно перестала бути простим сарказмом.
Українське суспільство переважно є консервативним. Його погляди тісно пов’язані з релігійними канонами та певними моральними засадами. І це суттєво суперечить тій тотальній пропаганді, яка щосекунди ллється в вуха пересічного громадянина з боку сучасних ЗМІ. І тут виникає питання. А чому, власне, так відбувається? І не чіпатиму вже тих пропагандистів. Хай власна совість стане їм суддею. Хоч звичайно вони роблять велике зло. Але чому більшість має бути мовчазною та не мати право сказати свою думку. І не факт що новостворене об’єднання досягне гарних результатів. Суть не в цьому. Суть у праві на власну публічну думку. Ми ще поки не в концтаборі ж? Сподіваюсь ні.