А ви були у сексолога? Можете не відповідати. Ймовірно, вам соромно навіть вимовити це слово вголос, а надто замислитися про консультації. Дивно, чи не так? Коли у нас болить горло — ми йдемо до ЛОРа, якщо боляче падаємо, то на поміч приходить травматолог, а з різного роду висипаннями вже звикли звертатися до дерматолога. Наш люд навіть навчився регулярно відвідувати гінекологів, урологів, венерологів і мамологів, що не може не тішити. А от із сексологами поки що дуже складно. Звертатися до цих спеціалістів заважають нам цілком «логічні» причини.
1. «Ну а як це так піти до сексолога?»
Чому до нього взагалі варто іти? Дійсно, навіть якщо секс відверто бажає кращого, то ж не потрібно ні до кого звертатися. У пострадянських людей не має і не було чіткого усвідомлення власної сексуальності та інтимних потреб. «В Союзе секса нет»: ось так жили, народжували дітей і виховали ще одне покоління, що не має сексуальної культури.
Тобто, якщо ви не замислюєтеся про сексуальність, власні інтимні бажання, не обговорюєте тему сексу із партнером — у вас вкорінилась радянська модель відторгнення власної сексуальності.
2. «Як це так розповідати свої потреби чужій людині?»
Соромно розповісти спеціалісту про своє інтимне життя(чи його відсутність)? Це відчуття базується на низці психологічних факторів. Перший — соромно визнавати, що у ліжку є проблеми. Нам, відверто кажучи, взагалі соромно визнавати будь-які проблеми, а тим паче інтимні. У ліжку за замовчуванням все має бути добре. Якщо це не так, значить ти якийсь неправильний. Відповідно дуже важко визнати, що у тебе є певні проблеми. Надто звернутися до спеціаліста.
Другий фактор — постійне порівнювання. У соціальних мережах ми бачимо ідеальне життя: дорогі яхти, клуби, ексклюзивні готелі, ідеальний партнер та сім’я. Нам здається, що так в усіх й ми постійно порівнюємо. Визнати, що у нас є проблеми, коли в інших немає теж ніяково. Це ніби визнати, що ти програв цей бій за соціальні блага. Хоча реальність така, що у кожної третьої пари є певні проблеми в інтимному житті й щасливими стають лише ті, хто ці проблеми вирішує.
3. «А де його знайти?»
Суто практична причина відкладання походу до сексолога. Справді, сексуальну культуру в Україні почали розвивати відносно нещодавно, тому далеко не у кожному місті є сексолог. Більшості жителів районних центрів доволі проблематично знайти цього спеціаліста. Відповідно, тому й не звертаються.
4. Вартість консультації
Сексологи не приймають клієнтів у державних поліклініках. Їх консультації коштують хоч і не великі, проте гроші. Будемо об’єктивними: не всі пари можуть дозволити собі заплатити лікарю декілька сотень гривень. На жаль, при сучасному темпі розвитку сексуальної культури в Україні, матеріальний аспект ще довго стоятиме на заваді якості інтимного життя.
Отже, відсутність сексуальної культури в Україні протягом декількох століть зумовила появу безлічі факторів, що заважають звернутися до сексолога. Ця проблема є спільною майже для всього пострадянського суспільства. Виключенням є так зване покоління Z, чий пубертатний період збігається із початком формування сексуальної культури в Україні. Решті ж доведеться самотужки боротися із власними стереотипами та зажимами.