Сурогатне материнство

 

Кілька днів тому уповноважена  Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова повідомила громадськість відносно звернення на її адресу 144 сімей з Китаю, Іспанії, Італії, Франції, Німеччини по возз’єднанню зі своїми дітьми. Інформацію про  це чиновник оприлюднила на своїй сторінці у соціальних мережах.   За словами пані Денисової  у нас досі «відсутнє національне законодавство, яке б, перш за все, захищало права дитини, визначало права та обов’язки батьків, а також сурогатних матерів. Зараз це питання регулюється тільки положеннями Сімейного кодексу і відповідним наказом Міністерства охорони здоров’я». Як результат, чиновник відзвітувала про участь в онлайн засіданні робочої групи щодо законодавчого врегулювання питань про сурогатне материнство, створеної при Комітеті з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування ВРУ.

У цій ситуації мало хто одразу звернув увагу на цікавий нюанс. А саме величезний перелік країн, чиї громадяни зібралися вивезти дітей закордон. Власне, саме звернення іноземців і змусило омбудсмена зайнятись вищезгаданими питаннями.

Інтерес суспільства до питання «експорту» дітей, народжених від сурогатних матерів, закордон виник у суспільстві відносно нещодавно і дещо випадково. «Винуватцем» виявився китайський коронавірус, який спричинив введення карантинних обмежень на сполучення України з іншими державами. У середині травня була оприлюднена інформація про перебування в столичному готелі «Венеція» 46 новонароджених малюків, яких вже приготували для вивозу у різноманітні країни Європи, Америки та Азії. Усі вони були народжені у клініці репродуктивної медицини BioTexCom, яка і виклала відповідний відеоролик у мережу Internet. Тоді, та ж сама Людмила Денисова охарактеризувала клініку як таку, що «систематично надає послуги сурогатного материнства, а сама технологія в ньому представляється як «товар високої якості». Тільки у столиці діє шість подібних закладів. Згодом омбудсмен спрогнозувала можливість перебування на території України до тисячі таких малюків.

Отже «товар високої якості». Саме таке визначення і ні слова більше. Доречи,у 2018 році в іспанському виданні El Confindencial вийшов матеріал, в якому на адресу клініки BioTexCom було висунуте звинувачення у торгівлі неповнолітніми і внутрішніми органами, в підробці документів, шахрайстві при заплідненні і податкових злочинах. Ну це так до слова.

Навіть у країнах Азії з більш низьким рівнем життя населення подібні процеси потрапляють під заборону. Нещодавно Таїланд та Індія також скасували аналогічну модель народження дітей.  Однак, в Україні процес поставлений на потік. На сьогоднішній день наша держава досі лишається однією з небагатьох країн Європи де на офіційному рівні дозволено сурогатне материнство з метою отримання фінансового прибутку. При чому на законодавчому рівні в Україні сурогатне материнство для іноземних громадян ніяк не регулюється. Чи не виникають асоціації з легалізованою торгівлею людьми? І що вже говорити про захист прав дитини?

Подібної думки дотримується і Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, який відкрито порівнює сурогатне материнство з работоргівлею як для матері так і для дитини. «Є випадки, коли сім’ї − фіктивні, коли «подружжям» можуть виявитися і гомосексуальні пари, і насильники» − озвучує свою позицію омбудсмен.  На даний момент Україна не має можливості контролювати подальшу долю дітей, яких вивозять за кордон. А щодо сурогатної матері, вона підписує договір, згідно якого потрапляє на час вагітності у фактичне рабство (прописаний контроль за способом життя, вихід на зв’язок за першим бажанням замовника, матеріальна відповідальність за «збитки»). Цей же договір перетворює ненароджену дитину на об’єкт торгівлі  − товар, який має свою ціну. І якщо «товар» після народження матиме якісь відхилення від «норми», «покупець» може банально відмовитись його отримувати. Тільки вдумайтесь у сенс подібних економічних відносин. Нічого особистого, яка кажуть. Лише бізнес в країні третього світу.

Отже які ж маємо підвести підсумки. Безконтрольний продаж наших дітей за кордон,поранена психіка сурогатних матерів та великі надприбутки компаній-посередників. Щось таке вже було у нашій історії. Людоловські набіги за ясиром часів Кримського ханства та Османської імперії. Тільки у пам’яті народу лишився лише  романтичний літературний образ Роксолани. А варто було б пригадати…

 

Автор

Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ