Як ми вибираємо партнерів та як на це впливає досвід нашої прапрабабці

В школі та закладах вищої освіти ми всі вивчали еволюцію людства з точки зору різних дисциплін: біології, історії, культурології тощо. Однак при цьому історичний розвиток наших пращурів не розглядався в контексті їх сексуальності. Хоча саме еволюція сексуальної поведінки є найяскравішим прикладом розвитку людини від жорстко запрограмованої реакції (під впливом гормонів, як це відбувається у тварин) до гнучкої та вибіркової поведінки яка виникає через соціальний вплив,  досвід, звичаї тощо. Які по мірі розвитку мозку зайняли домінуючі позиції в нашій з вами сексуальності.

Значення еволюції сексуальної поведінки недооцінене, бо ті сексуальні рішення та вибори, які робили наші прабатьки впливали на виживання роду не менше ніж уміння ефективно полювати чи швидко бігати.  Форми сексуальної поведінки, які виявлялись еволюційно цінними та приносили репродуктивний успіх надійно закріплювались та передавались в наступних поколіннях, дійшовши до нас з вами. А ті поведінкові форми, які не давали бажаних результатів – зникали. Ефективне використання цих стратегій впливає на те, чи зможемо ми обрати, завоювати та утримати хорошого партнера.

Разом з  тим, тисячоліттями еволюція ставила перед чоловіками та жінками різні задачі та різні проблеми адаптації, які відповідно і потребували різних шляхів їх вирішення. Таким чином у чоловіків та жінок закріплювались різні поведінкові стратегії, в тому числі і у виборі статевого партнера.

Щоб краще зрозуміти причини формування цих відмінностей давайте спробуємо відсторонитись від сучасних реалій, та зануритись в більш далекі часи.

В природі, біологічна пристосованість будь-якого організму, в тому числі людського, визначається тим наскільки репродуктивно успішною є його поведінка. І тому, з точки зору природи сексуальна поведінка, яка не призводить до продовження роду  вважається біологічно марною. Побутує хибна думка, що репродуктивний успіх передбачає народження якомога більшої кількості потомства. Тоді як критерії такої успішності більше лежать в якісній, а не кількісній площині. По-перше, це народження потомства з більшим генетичним потенціалом. А якщо вести мову про людей, то й уміння вибрати такого партнера, який в суворих умовах доісторичних часів був би спроможним добути ресурси, поділитись ними, захистити близьких і дітей та не полишити родину. Відтак, чіткі вподобання та мудре обрання партнера/партнерші підвищувало репродуктивну успішність наших пращурів, коли вони робили ці вибори. 

Тому з покоління в покоління передавались ті поведінкові форми, які спричинили появу таких еволюційних механізмів як ревнощі, увага до ресурсності партнера, прагнення жінок уникати швидких статевих зв`язків тощо.

Так, доісторичні чоловіки, які менше проявляли ревнощів та менше хвилювались питанням вірності своїх дружин ризикували зменшити свої шанси на батьківство та вкласти сили у виховання чужого потомства. Жінки ж, які ризикували будувати родину з чоловіком, потенційно схильним до зрад могли в майбутньому втратити ресурси, захист та вкладені зусилля. Якщо нагадати, про те, що в древні часи більшість ресурсів зосереджувалась в руках чоловіків, то подібні перспективи могли бути дуже сумними як для самої жінки так і для її дітей. Тому ризик подібних наслідків еволюційно сформував у нас ревнощі, як спосіб протидії зрадливому партнеру.

Так само еволюційно у жінок було вироблено оцінювання ресурсоспроможності при виборі партнера. Уміння обрати партнера, який буде спроможним здобути ресурси та буде готовий вкладати здобуте в жінку та її дітей, було одним із ключових критеріїв того, що народжене потомство матиме більше шансів на виживання. В той час як укладання союзу з лінивим, безвідповідальним чоловіком окреслювало нерадісну перспективу перед жінкою та її можливим потомством. Тисячолітнє закріплення цієї поведінки призвело до того, що і сьогодні, в часи коли жінки можуть володіти чималими ресурсами, питання здатності потенційного партнера заробити кошти є одним із основних на які звертається увага. При цьому збільшення статків жінки підвищуватиме рівень її вимог до платіжного потенціалу потенційних партнерів.

Стійкість цієї сексуальної стратегії пояснюється величезним початковим батьківським вкладом жінки в потомство. Навіть мінімальний батьківський вклад жінки потребував пройти через дев`ять місяців вагітності та  пологи. Тоді як мінімальний батьківський вклад чоловіка міг обмежитись одним-єдиним статевим актом. Тому древні жінки мали обирати чоловіка, який би був спроможний здобути для неї ресурси на період вагітності та після пологів. Від чого, знову ж таки, залежало виживання потомства.

Це в свою чергу підвищило поріг жінок до вступу в короткостроковий статевий зв’язок. Змушуючи прадавніх жінок не поспішати зі швидким вступом в контакт, не переконавшись в серйозності намірів потенційного партнера. При цьому саме така поведінка робила жінку більш репродуктивно цінною в очах чоловіків. За умови, що ці чоловіки перебували в пошуку довготривалих відносин. Тоді як пошук короткотривалих відносин чоловіком, навпаки, робило би більш привабливими тих партнерш, які демонстрували готовність до швидкого інтимного зближення. Оскільки це даватиме можливість досягнути бажаної цілі з мінімальними затратами, як часовими так і фінансовими.

Хоч з того часу і пройшли сотні років, зазначене працює досі. Дівчата, які проявляють більш помірковану поведінку мають вищі шанси обрати кращого партнера для життя, а демонстрація своєї доступності спрощує пошук випадкових партнерів. При цьому, така сексуальна нерозбірливість підвищує шанс жінки народити потомство від партнера з сумнівними репродуктивними чи/та батьківськими якостями.

Перелічені стратегії включають в себе не тільки увагу до ресурсів та генетичного матеріалу потенційних партнерів. Сюди ж відносять і прагнення жінок знайти такого чоловіка, який буде проявляти до неї любов, щирість та доброзичливість. Оскільки така поведінка може слугувати свого роду гарантом забезпечення вкладень з боку чоловіка, аналогічних до вкладень зроблених жінкою. Цікаво, що перелічені якості фігурують в українському фольклорі де ознакою гарного чоловіка чи дружини виступали кохання, працьовитість, доброта та зовнішність.

При цьому питання зовнішності при виборі партнерів також мало важливе еволюційне значення. Жінки оцінювали зріст, силу, витривалість, пропорції тіла, а для чоловіків першочергове значення мала краса, молодість обличчя та пропорції тіла обраниці.

Перелічене може сформувати хибне враження, що всі зазначені способи сексуальної поведінки ми обираємо свідомо та раціонально. В дійсності це не так. Описані критерії у виборі партнерів можуть проходити повз наше осмислення, реалізуючись підсвідомо. Просто тому, що свого часу вони сприяли виживанню роду. Так само як тому свого часу сприяли страх висоти чи страх темряви. Але розуміння відмінностей, які еволюційно були сформовані у чоловіків та жінок може посприяти нам у пошуку бажаного партнера. 

 

Використані джерела

  1. Басс Д. Эволюция сексуального влечения: Стратегии поиска партнера / Дэвид Басс; Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2019. – 510 с.
  2. КонИ.С. Введение в сексологию. М.: Медицина, 1989. — 336 с. 
  3. Кришталь В.В., Гульман Б.Л. Сексология. Том 1. Нормальная сексология. – Х.: ЧП «Академия сексологических исследований», 1997. – 352 с.

Автор

Святослава Федорець  — сімейний психолог, сексолог та тренер зі сексуальної та статевої грамотності (ССГ).