20 століття породило чимало рухів, які у той чи інший спосіб сприяють знеціненню сімейних традицій та загальній деградації суспільства. Не останнє місце у цьому переліку займає фемінізм, що нібито апелює лише до благородних поривів захисту представниць слабкої статі від утисків та насильства з боку чоловіків. І такий підхід дійсно працює, враховуючи масштаби поширення та популярності подібного явища. Розглянемо лише деякі приклади маніпуляцій та перекручування фактів з боку феміністичної пропаганди та її наслідки для жінок та суспільства в цілому.
Одразу зауважимо, мова не йде про феміністичні рухи першої половини ХХ століття, коли жінки дійсно виступали лише за можливість мати рівні права з чоловіками. На той час це явище все ж таки мало раціональне зерно. Однак, згодом рух почав мімікрувати у бік надто далекий від свого першоджерела. Фемінізм перетворився на своєрідний «таран», спрямований на розкол традиційного суспільства шляхом протиставлення чоловіка та жінки.
Основний посил феміністичної агітації – жінки зазнають статевої дискримінації у професійній діяльності (навмисно занижують заробітну платню, перевага чоловікам під час співбесіди при прийомі на роботу тощо). Річ у тім, що жінки і справді іноді отримують менше ніж особи сильної статі. Однак, чи у дискримінації тут справа? Відомий американський економіст і соціальний теоретик Томас Соуелл у своїй книзі «Факти та ілюзії в економіці» за допомогою цифр та аналізу зміг розвінчати цей пропагандистський міф. Наведемо один цікавий приклад. Під час дослідження, опублікованого в New England Journal of Medicine, виявилось що лікарі чоловічої статі в цілому отримують за рік на 41% більше прибутку ніж їх колеги протилежної статі. В ході перерахування кількості відпрацьованих годин на суму річного доходу та вирівняння обох груп за такими критеріями, як спеціальність, дислокація місця роботи та багатьох інших, було встановлено відсутність різниці у заробітній платні між жінками та чоловіками. Результати іншого дослідження показали, близько 37% жінок на деяких етапах своєї кар’єри тимчасово припиняють трудову діяльність, а приблизно такий же відсоток час від часу переходить на неповний робочий день. Тобто, як бачимо, соціологія річ уперта. Варто лише розглядати картину в цілому, а не висмикувати окремі її елементи.
Феміністична агітація нав’язує думку, що жінка зобов’язана досягнути всього, що можуть досягнути чоловіки, тим самим принижуючи традиційні жіночі професії чи тих же самих домогосподарок – Берегинь домашнього вогнища. Таким чином, чимало осіб слабкої статі під моральним тиском «суспільної думки» змушені виконувати чоловічі функції, піддаючись стресу, втомі та відмовляючись від подружжя і дітей через бажання набути певних професійних здобутків.
Чимало жінок дійсно досягають високого професійного розвитку у традиційно чоловічих сферах. Феміністки цим дуже пишаються, екстраполюючи їх особисті перемоги на все жіноцтво та фемінізм у цілому. В реальності ж переважна кількість дійсно успішних жінок зневажливо ставляться до подібних активісток. Причина доволі прозора – поки одні наполегливо працювали та витрачали сили для досягнення статусу серед умовного світу чоловіків, інші натомість вимагають отримувати те ж саме автоматично через квоти і преференції.
А от щодо вищезгаданої відмови від подружнього життя та народження дитини, відтермінування яких так пропагують феміністки, ситуація дійсно плачевна. Річ у тім, що біологічно жінка здатна народжувати дітей без ризику для власного організму лише обмежений період часу. За медичними показниками вагітність у пізньому віці підвищує ризик нанесення шкоди здоров’ю матері, або й просто вже є неможливою. Таким чином, феміністична пропаганда під виглядом захисту жінок по суті робить все задля позбавлення представниць слабкої статі найбільшого щастя у житті – радості материнства.
І нарешті найголовніше. Те що добре було б зрозуміти насамперед українським жінкам, які можуть бути зачаровані удаваною привабливістю феміністичного руху. Варто просто зробити підсумковий аналіз стану західного суспільства, у якому борці за «рівноправність статей» досягли значних результатів десятки років тому. Розподіл сімейних функцій у шлюбі був проведений порівну між чоловіком та жінкою, без урахування фізичних та психологічних відмінностей між партнерами. Автоматично це змусило жінку бути інкорпорованою до ринку праці задля досягнення певного соціального положення у суспільстві. І це знову таки призвело до нових психологічних та фізичних потрясінь, які більшість чоловіків переживають відносно легше. В результаті, саме жінки виявились найбільш потерпілою стороною через здобутки феміністичного руху. Встановлення рівноправності статей у Західному світі так і не відбулося.
Автор
Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ