Лікувальний ефект сексу: міф чи панацея.

 

Сексуальна сфера людини оточена великою кількістю міфів. Частина із них, приписує сексу лікувальні властивості. Ще частина, попереджає про розвиток багатьох проблем за відсутності регулярного сексу.

Та чи дійсно секс володіє такою лікувальною властивістю?

 

Фізіологія «сексуального голоду».

В сексуальності, на відміну від почуття голоду чи спраги, до сих пір не було знайдено ознак фізіологічної недостатності. Які були б причиною потреби в термінових чи регулярних статевих зносинах. Наше почуття голоду виникає через зниження рівня глюкози, жирів та амінокислот в крові, а почуття спраги – на фоні дефіциту рідини в клітинах. Це створює так звану, ситуацію недостатності. Яка змушує людину вдаватись до певної поведінки, направленої на усунення зазначених проявів недостатності. Простіше кажучи спонукає нас до  прийому їжі чи рідини.

В сексуальній же сфері подібних ознак недостатності  — не було виявлено.

І якщо голод чи спрага тамуються після поповнення енергії (прийняття певної кількості їжі чи рідини), то сексуальна активність задовольняється тільки після вичерпання певного енергетичного потенціалу організму. Отож, з фізіологічної точки зору секс не вирівнює гомеостатичну рівновагу, а швидше порушує її. Це в свою чергу дає підстави сумніватись, в тому, що відсутність сексуальних контактів може суттєво зашкодити здоров’ю людини.

 

А як стосовно лікувальної сили мастурбації?

Безумовно, статева функція, як і будь-яка інша функція нашого організму потребує свого задоволення. Але, сексуальні контакти не можуть бути зведені тільки до  рівня фізіологічного вдоволення потреби, що виникла. Як би це було так, то проста мастурбація могла би повністю нівелювати бажання в статевих зносинах з іншою людиною. Однак цього не відбувається, оскільки сексуальні зносини це перш за все комунікація пари та спосіб відпочинку (рекреації).

Отож, терапевтичний ефект від сексуального контакту швидше обумовлений психоемоційною розрядкою ніж самим механізмом статевого акту.  В 2006 році шотландські вчені С. Бороуді та Т. Крюгер висунули припущення, що підвищення рівня гормону пролактину є об’єктивним показником сексуальної вдоволеності людини. Після цього вони провели дослідження, зафіксувавши, що в процесі сексу рівень пролактину піднімається на 400% вище, ніж в процесі мастурбації. Тобто, якщо секс приносить більше радості ніж мастурбація, то очевидно, що на це впливає значно більше чинників ніж механічне скидання сексуальної напруги.

А це означає, що буде не зовсім об’єктивно приписувати покращення загального почуття виключно механічним діям в статевому контакті без врахування психологічної та емоційної складової.

 

Чи будь-який секс може лікувати?

Підтвердження цьому ми знаходимо в тому, що короткочасні сексуальні зв’язки ніколи не зможуть дати повного та глибокого сексуального задоволення, яке стає доступним на фоні глибокого емоційного зв’язку пари. Пришвидшення темпу життя може підштовхувати молоду людину до поверхневих відносин та відносин без зобов’язань. Оскільки такий формат спілкування передбачає мінімальну затрату часових ресурсів та швидкий перехід до сексу. Внаслідок такої швидкості не встигає побудуватись здорова чуттєва та емоційна прив’язаність до партнера. На фізичному рівні людина може досягнути розрядки та скинути сексуальне напруження, але не пережити при цьому інтенсивних еротичних емоцій. Тому після такого досвіду може залишатись пригнічення, емоційне спустошення, небажання повторних зустрічей та навіть відраза до партнера.

 

Як часто потрібно займатись сексом?

Розглядаючи цілющий аспект сексуальних відносин, обов’язково потрібно враховувати вік та сімейне положення людини.

Так, формування сексуальності закінчується приблизно в 24-26 років (у хлопців дещо раніше). Після чого людина входить в період зрілої сексуальності. Формування сексуального лібідо, як однієї із стадій останнього етапу психосексуального розвитку триває з 16 до 24-26 років. В цей час в молодої людини відбуваються перші статеві контакти (петінг, секс без проникнення), періодичні статеві акти (сексуальні ексцеси), які чергуються з мастурбаціями та періодом повного утримання від статевих зносин (періоди абстиненції). Все це має завершитись побудовою парних відносин та поступовим входженням в регулярне статеве життя.

Таким чином, рекомендація мати не менше 2-3 актів в тиждень є актуальною тільки по відношенню до пари яка проживає спільно. Оскільки лише за умови спільного проживання може виробитись умовно-фізіологічний ритм статевих зносин тієї чи іншої пари. До того ж, така чи більша частота статевих актів сприятиме формуванню та підтриманню необхідної емоційної прив’язаності між чоловіком та жінкою.

Заради справедливості треба зазначати, що рекомендація мати 2-3 статевих акти в тиждень є дещо усереднена. Так, для людей з сильною статевою конституцією потреба в статевих актах може бути значно більшою. Тоді як для осіб з слабкою статевою конституцією оптимальним може бути 2-3 статевих акти в місяць.

 

Висновок.

Секс дійсно може мати терапевтичну силу, але це досягається не стільки механічним статевим актом, скільки взаєминами та комунікацією в парі. Останнє є можливим за умови наявності емоційного зв’язку між партнерами: коли відбувається задоволення не тільки фізичної потреби, а й емоційних, психологічних та комунікаційних потреб кожного. В свою чергу, все зазначене може бути досягнуто тільки в процесі тривалого спілкування.

Але якщо людина не перебуває в шлюбі та  не має постійного партнера, ми не можемо озвучувати рекомендацію жити регулярним статевим життям як панацею від якихось негативних станів чи переживань. Оскільки відсутність можливості чи здатності до побудови здорових парних відносин інколи є швидше самостійним симптомом, що потребує свого вирішення на прийомі у сексолога чи психолога, а не причиною для рекомендацій займатись сексом з «лікувальною» метою.

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

  1. Имелинский К. Сексология и сексопатология. М.: Медицина, 1986. — 424 с.
  2. Келли Г. Основы современной сексологии. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 896 с.
  3. Кришталь В.В., Гульман Б.Л. Сексология. Том 1. Нормальная сексология. – Х.: ЧП «Академия сексологических исследований», 1997. – 352 с.
  4. Руководство по сексологии / Под ред. С. С. Либиха. – СПб: Питер, 2001. – 480 с.
  5. Brody S., Kruger T.The post-orgasmic prolactin increase following intercourse is greater than following masturbation and suggests greater satiety. Biological Psychology, 2006; 71(3):312-315.

Автор:

Федорець Святослава
Психолог, сімейний психотерапевт                                                               
Консультант з людської сексуальності