Права ЛГБТ+ спільноти в Україні

В Україні з 14 червня 2019 року розпочинається масштабна програма заходів у підтримку ЛГБТ+ спільноти, яка завершиться 23 червня Маршем Рівності у м. Києві. У звітах та повідомленнях громадських організацій, які займаються правами ЛГБТ+ спільноти та підвищенням їх видимості в Україні лунає інформація про систематичне порушення прав людини. Тож давайте поглянемо як закон захищає чи ж порушує права ЛГБТ+ людей на території України.

Конституція та інші закони України затверджують рівні права усіх громадян України не залежно від кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Належність громадянина до ЛГБТ+ спільноти є іншою ознакою, за якою особа не може зазнавати обмежень у правах та свободах.

Що таке дискримінація? Дискримінація — це ситуація, за якої особа та/або група осіб за переліченими вище ознаками зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету.

Тут ніби зрозуміло, усі людини рівні в правах. Порушення прав за вказаними ознаками є дискримінацією. Заборонено, наприклад, відмовляти людині у обслуговуванні в  магазині, оренді житла, працевлаштуванні на роботу, тільки тому, що ця людина жінка, гомосексуальний чоловік чи не має власного житла. Разом із тим, законом передбачені обмеження. Наприклад, за законом вагітних жінок заборонено допускати до роботи у нічний час, навіть якщо вона цього сама просить. Це зумовлено охороною здоров’я жінки та її майбутньої дитини. В такому випадку відмова вагітній жінці не вважатиметься дискримінацією, адже це зумовлено правомірною метою.

Разом із тим, та ж Конституція України говорить нам, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Тобто не можна ані дискримінувати, ані надавати особливих привілеїв громадянам за будь-якими ознаками (лише якщо вони прямо не встановлені законом, наприклад, пільги на оплату комунальних послуг).

З цього робимо висновок, що ЛГБТ+ громадянин, як і будь-який інший громадянин України може розраховувати на те, що його права та свободи не будуть порушені. А у зворотному випадку винні особи будуть притягнені до відповідальності. Проте, будь-яких особливих прав ЛГБТ+, які зумовлені їх особливостями, не мають.

Наприклад, Сімейних кодекс України визначає, що шлюбом є союз чоловіка та жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Саме тому гомосексуальним парам буде відмовлено у офіційній реєстрації шлюбу. До речі, так само за законом буде відмовлено у реєстрації шлюбу братам та сестрам (включно з двоюрідними). Навіть якщо вони закохались один у одного у дорослому віці не знаючи про свої родинні зв’язки. Така відмова у реєстрації шлюбу не є дискримінацією.

В Україні кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Проте і це право може зазнавати певних обмежень.

Так, Конвенція про права дитини повідомляє, що держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.

Тобто, якщо мова заходить за інформацію, яка потрапляє дітям, то вона повинна відповідати її віку та інтересам, а також не має шкодити її нормальному психічному розвитку.

              Враховуючи вікові, психічні особливості розвитку дитини та рівень її критики, потрібно розуміти різницю між нейтральною подачею інформації та такою, що формує у дитини певне відношення до будь-яких подій чи фактів. Так, нейтральна подача інформації передбачає інформування, яке позбавлене оцінки. Вона може подаватись у просвітницькому, культурному, художньому чи іншому контексті. Протилежний формат подачі інформації спрямований на формування у дитини формування певного позитивного чи негативного ставлення до фактів чи подій. Таким чином, інформація про будь-які сексуальні стосунки повинна подаватись нейтрально, аби не зашкодити нормальному розвитку дитини.

              Випадки грабежів, побиття, каліцтва та навіть вбивств за ознакою належності особи до ЛГБТ+ спільноти (як і за будь-якою іншою ознакою) є абсолютно неприпустимим, а винні в цих злочинах повинні бути покарані за законом.  Разом із тим, представники ЛГБТ+ користуються тими ж правами, що і інші громадяни України.

Використані джерела:

  1. Конституція України [Електронний ресурс]. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
  2. Конвенція про права дитини [Електронний ресурс]. – 1989. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
  3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. – 1948. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
  4. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5207-17.
  5. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс]. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.