Уляна Супрун відкрила «вікно Овертона»

 

Нещодавно колишній виконуючий обов’язки міністра охорони здоров’я Уляна Супрун закликала громадськість толерантно поставитись до питання усиновлення дітей одностатевими парами. Для закріплення посилу, пані привела у приклад розповідь своєї бабусі, яка проживає у Сполучених Штатах Америки. Миле оповідання про двох «татусів», які всиновили маленьку дитину-сироту та привели її до церкви на перше причастя. Родзинкою цієї «романтичної історії» стало те, що у щасливій родині вивчають українську мову та культуру, ходять до церкви та становлять повноцінних членів єдиної громади. Останнє речення, вочевидь, мало спрацювати на патріотично-орієнтовану частину суспільства.

Ще один розкручений «володар думок», відомий своїми цікавими порадами на різноманітні теми у Фейсбуці. Чи варто було очікувати інших заяв від політика, якого об’єктивно відносять до групи впливу відомого американського мільярдера та фінансиста Джорджа Сороса? Навряд чи. «Пташенята» з різноманітних фондів та соціальних програм цього транснаціонального «мецената» як спрут обплітають різноманітних державні установи, активно насаджаючи ідеї толерантності та пропаганди ЛГБТ. В черговий раз розповідати про вплив «соросят» в Україні − лише знову розкрити «секрет Полішинеля».

 Можна лише відмітити реакцію представників духовенства греко-католицької церкви, прихожанкою якої є цей одіозний політик. Так відповідальний у справах монашества Львівської Архієпархії УГКЦ ієромонах Юстин Бойко публічно засудив заяви пані Супрун, нагадавши що всиновлення дітей одностатевими парами суперечить вченню Католицької церкви. «Акти гомосексуалізму за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими» (Декларація Конгрегація віровчення «Persona humana», 8.)» − пояснив священик з посиланням на церковні документи.

Однак, подібні заяви чітко демонструють курс до якого активно намагаються навернути українське суспільство деякі «західні партнери». Крок за кроком. «Вікно Овертона» у дії.  На цей раз справа торкнулася усиновлення дітей гомосексуальними парами. Варто зупинитись на цьому питанні більш детально.

У 2012 році у США було опубліковане масштабне дослідження професора соціології Техаського університету в Остіні Марка Регнеруса стосовно дітей у гомосексуальних родинах. Згідного оприлюднених даних вихованці одностатевих сімей частіше стають пацієнтами психотерапевтів, схильні до суїциду та мають набагато вищий вищий ризик інфікування венеричними хворобами. Окрім того, подібним дітям притаманний розлад статевої самоідентифікації, проблеми з соціалізацією та пошуком роботи.

Наведемо лише деякі цифри. Орієнтовно 12% дітей з лесбійських та 24% з гомосексуальних пар виявили схильність до вчинення суїциду. Для порівняння, звичайна традиційна родина  дала показник менше ніж 5%. Теж саме з пошуком роботи. Шанси стати безробітним у перших двох зазначених  категорій становить   28% та 20%, на відміну від 13% відповідно. Цікаво? Пройдемося далі. 23% осіб дітей у родинах лесбіянок стали жертвами сексуального насильства, як і 10% у родинах с чоловіками. Для прикладу, в традиційних сім’ях ця проблема не перевищує 2%. Діти в родинах ЛГБТ мали у двічі більш високу схильність до подружніх зрад ніж ії однолітки зі звичайних сімей. 19% вихованців гомосексуальних пар хоча б раз звертались до психолога, а у 20%  знизилось сприйняття своєї гетеросексуальності.

Такі результати викликали гучну реакцію з боку консервативних сил та релігійних громад Америки. Звичайно ряд консервативних ЗМІ підняли на щит раніше замовчувану тему. З іншого боку, дослідження було розкритиковане рядом ЗМІ, лояльних до ЛГБТ руху.

І почалася традиційне для лівацького соціуму полювання на відьом. Професора піддавали публічним образом, обвинуваченню в шахрайстві та підтасовці фактів. Однак, згодом,  Техаський Університет вирішив провести ретельний аудит вищезгаданої праці професора. За його результатами дослідження пана  Марка Регнеруса відповідало всім академічним вимогам та було визнано достовірним.

І наостанок простий, але доконаний факт. Українське суспільство по своїй суті є доволі консервативним, патріархальним з глибокими християнськими цінностями. Як на Заході так і на Сході України. Лише уявіть у якому соціально психологічному кліматі зростатиме та розвиватиметься дитина чиї «батьки» належатимуть до однієї статі. Невже оточуюча атмосфера несприйняття однолітками ніяк не вплине на її подальший психологічний стан та розвиток? То чи варто йти на подібні експерименти, ризикуючи зашкодити живій невинній істоті? Тим більше дитині. Це ж заради ним ми і змінюємо цей світ на краще.

 

Автор

Андрій Топчій, інформаційний аналітик АССУ